Вопрос - Ответ

Сообщение на одном из форумов:
Недавно приобрёл камеру Canon 400D. За небольшое время уже отснял кучу фоток и вот уже подумываю не совместить ли мне приятное с полезным. А именно подработка фотосъёмкой свадеб. С практикой фотосъёмки знаком не понаслышке - имел приличный опыт фотосъёмки с "Зенитом". Прикидываю что для этого нужно. Объектив в наличии пока только китовый, понимаю что нужен другой, но сейчас не потяну. Реально ли только с китовым? Нужна внешняя вспышка, по деньгам прикидываю тысяч за 6-8, порекомендуйте -какую лучше взять. Дополнительную карту памяти и аккумулятор куплю. Что ещё нужно? Штатив с "тросиком"- не знаю?, по моему не обязательно иметь.

Ответ: Недавно приобрел себе в магазине медтехника скальпель. За небольшое время уже изрезал кожаный диван, и едва не прирезал свою собаку, и вот уже подумываю не совместить ли мне приятное с полезным. А именно — поработать кардиохирургом. С практикой хирургии знаком не понаслышке — имел приличный опыт работы консервным ножом. Прикидываю что для этого нужно. Скальпель пока незаточен и только один, понимаю что нужен другой, но сейчас не потяну. Реально ли только одним скальпелем сделать аорто-коронарное шунтирование? Нужен еще кровостанавливающий зажим, по деньгам прикидываю тысяч за 6-8, порекомендуйте, какой лучше взять. Вату и тампоны куплю сам. Что же еще нужно для хирургической операции? Торокар полостной и пинцет хирургический — не знаю, по моему не обязательно иметь.

Шуточки

у Брата было ДР

Сегодня в морге весело и шумно...
и даже кто то заорал блаженным матом...
ведь 30 лет гуляет Сэм - Патологоанатом!

- мадам, Вы меня шокировали...
успел сказать маньяк девушке с шокером в руках

Джінси

Турецька легка промисловість, і побутовий сектор економіки цієї країни працюють на повну. Багатомільйонна армія турецьких жінок-трудівниць шиють нам джинси, кеди і модні торби. Не забувають вправні швачки строчити з боку модні закордоні лейби, адідас, гуччі, армЯні, валентінно.
Між нами і турками, величезне Чорне море. Задрочені турецьки і українськи експедитори, нервують за вантаж. Нервують за джинси одні, інші за кросівки, треті за торби, сезону осінь-весна 2009. Від нас до Стамбулу 3 дні пароплавом. «Це настояящіе орігінальние крософкі фірми найк. Всего 230 гривен… да конечно, ето натуральная кожа… ето іх новая лінійка обуві. Оригінальний дизайн и цена, делают их весьма привлеательними… у меня их кум носит уже пол года…»…
Година і сорок хвилин летить літак Бориспіль – Стамбул.
Я лежу на вологому пірсі. Там за цією кількістю водяної маси знаходяться всі ці підпільні швацькі майстерні, з порушенням санітарно-гігєнічних норма. Там в повітрі літає запах доброго гіркого плану.
Вечір на морі, дає тобі змогу відлежатись ніч, аби завтра зранку знов відправити тебе у вологе пекло 35 градусів по дідусю Цельсію. А я лежу п’яний на теплому залізобетоні вітчизняного виробництва, і п’ю таке саме вітчизняне але низькоякісне бухло. Так же саме сране, як і наше життя, таке ж лайноподібне як стосунки між нами. Але ця рідина хоч на деяких час робить тебе безтурботним і штучно веселим.
Я лежу і намацую на джинсах вище своєї сраки пальйону лейбу Лі. В моєму кармані давно задньому кармані дірка. Одному Богу відомо скільки бабла я втратив через брак джинсів. Я відриваю кишеню і кидаю її в бурхливе я явно неспокійне море. Кишеня стає одразу мокрою… хвилі моря зїдають мою кишеню, запиваючи смак турецької тканини, морською піною.
Небо над морем розрізано пальцями велетенського бога. Зі сторони Турції прилетіло 5 велетенських літаків з джинсами. 5 літаків залишили за собою сліди, так ніби хтось рукою провів по небу гігантською рукою. Так само, як я проводжу по піску. А в ній залишаються маленькі канавки.
Я підриваюсь на ноги і починаю посилати всю цю турецьку легку промисловість в їхнє персональне турецьке пекло, де нема дубасу. Всю свою ненависть я вкладаю у фак і алколічні матюки, все своє персональне лайно світу я посилаю літакам, їхнім пальоним вантажам.
… море обливає мене хвилею. Я стою мокрий і вже абсолютно спокійний.
А зранку я піду за новими джинсами.

я хочу бути чистим у раю. А пізно

Так само як і мій, твій персональний ренессанс уже відбувся.
При вході в парадайз, Ісус пошле тебе назад у пекло.
Ти запросив диявола у душу. Назад? Наврядчи навернешся
В твоїй весні уже не буде первоцвіту, а яблуня згнила й померкла.

Наш персональний терорист, що в голові живе і там же прописався
Вбиває нас зсередини, так само, як слимак, зїдає яблуко.
Запропонує випить, закурить, понюхати і знов накуритись.
А ми його підтримаєм. Відкриємо залози і наркопримайчі.

Хоча ми знаємо з тобою, що цей мужик, зявився тільки з нашого веління
І знає кожен з нас, що ренесанс, і вся весна, і все це можна повернути
Лише збагнути – терорист – це ж ми самі. Ми знайдемо і сили і хотіння
А може, навіть ангели зжаліються над нами... і перед пеклом датуть в раю пограти.

Эдди прав

Я знаю! Це ви

Я знаю! Це ви
Займетесь сексом на останніх рядах церкви
Це ви, зі шкільних бібліотек цупите підручники
І спалюйте їх так само, як терорист вбиває заручника
Я бачив вас у філармонії, обриганих і п’яних в сраку
Ви ідете здавать диплом нанюхавшись барбітурату
Вас називають емо, далбайобами і п’яним бидлом
А Леніну, коли ви обсцикаєте його, дивитись вже набридло
Ви вирізняєтесь із купи громадянських сірих мас
Ви – прогресивна молодь України! Я знаю вас!!!

2001

Секс, фен, ирония, 2 кг стёба,
и мультик про СпанчБоба,
Вот все что полюбила ты...
ах да, еще понты...

С утра зальешь портвейна в организм
чуть позже в ванной - пьяный онанизм
к 12 захочешь есть. Но жрать готовить - лень
и ты идешь в Макдак еда похожая на лак. Фак!

Когда наидене планируешь свой смерти срок
Веревка крепче, мыло, стул высокий потолок...
А на стене твоей башки написаны вопрос-ответ
Дерьмо! Что дальше? Жизни нет! Сплин!.... блин-н

Такие интересы на жизненном пути...
Не каждому дают дожить до тридцати...
Я понимаю, тридцать это далеко,
А у тебя еще экватор, и сейчас легко.

Эпилог
в 15 - все серо, и мучит депресняк
в 16 - до взрослой жизни - шаг

Не допоможе тут Нівеа

Це не подразнення.. Ні,ні
Я помирився... пощасливилось мені...
згубити... й знов усе відчути,
кохання слів сказати і почути

А ви гадали то порізи від гоління?
Сліди орудування бритвою невміння?
Чи може ви гадали що то сперма?
... у мене що ходу як в педика з Палермо?
Тю... Ви ж пам'ятаєте як це у вас було?
Ви цілувались так мабуть усе гуло...

О цій порі дівчата молоді
на цьомики голодні...
Вони готові потонути в поцілунках,
Займатись цим до крові на губах...

Я розумію, міліціонере, - я набрид.
А на обличчі - це лише кохання слід

я помирився із коханою...

Общага сука

Вы думаете я буду скучать за этим местом? Ну да безусловно буду скучать.
Но знаете что сгущает краски над моими воспоминаниями? Вся та дерьмовая «забота» о нас, о студентах – проживающих в этом кампусе на 5 этажей, муравейнике на 400 несчастных студентов.
Спасибо вам – вахтеры, что вы обсуждали всех между собой, выпрашивали информацию у шестерок, а кое что даже дома. Вы уж точно знали, кто с кем спит, кто с кем бухает, кто к кому ходит… Я думал у вас иная задача, задача на порядок проще – просто выдавать ключи и не пускать левый. Но, нет, вам нужно было не вынимать свои органов чувств из наших трусов… копаться и перебирать их. Я вас не виню, даже за то что и вы нас слывали высшлим инстанциям. Идя на пару после «вчерашнего» хорошо, ты знал что можно готовить свой зад для порки преподом. Дерьмо. Спасибо. И вам шестерки, вас мне жалко больше всех, сиситем использовала вас по полоной. Система порожденаая в этой инстанции образования принудила вас стать взрослыми раньше, чем вы заслужываете. Я даже слыхал что вам доплачивают бабки к стипендии… в таком случаэ у нашего знакомства есть даже цена… все бялть можнол купить – и вы это доказали. Спасибо что ваши уши не отлипали от стенок, а глаза не отходили от дверных замочных скважен. Но и вас ,узников системы, и непонимания со стороны смоциума, даже вас я не обвиняю…
А вы коменданты, высшая точка разума в общаге, вы блять, цвет педагогики… Зачем вы лезли в нашу личную жизнь, и знали не то что кто с кем спит, а кто с кем изменяет, вы даже знали кто в каких позах любить заниматься сексом… очень приятно жизнь в здании, где про тебя уже все известно, где про тебя разговаривают за спиной и в пол голоса.
Идите нахуй…
Вы так много говорите о демократии. ДЕРЬМОкратии Европа, ЕС… ну так вот в таких странах, за копание в нижнем белье сограждана, не то что непринято, а просто приследуетьсчя…
Мне очень печально что весь это муравейник живет по правилам советского союза, по методу кнута и пряника, по методу такого детского КГБ… у вас может и Соловки где то в подвале есть?
Спасибо всем кто копался в моем белье. Блять
Спасибо всем кто этого не делал. Спасиюо за дружбу, любовь, а главное за знание.
Но еще большое спасибо за знакомство с вами двуликие шнырялы, и любители посплетничать.
Но самое большое спасибо администрации. Задача образования учить и воспитывать, со вторым вы блять сильно переборщили. Мини модель СССР… Ведь нам подавать стакан воды на старости.

Сучасна залізниця України,

Сучасна залізниця України,
Всі тамбури й Джанкою дині
Створені для нас з тобою,
Щоб ми могли зустрітися зимою.
І в одну ніч сказати - я тебе кохаю,
А зранку – все па-па – я бігти маю.
Нас не спасе славетна аська й інтернет.
Але б я знов поцілував вуста що наче мед.
Поїхали весною разом в залізниці,
Щоб знов відчути ці солодкі миті.

19 лютого 2008

Ренессанс уже відбувся

Так само як і мій, твій персональний ренессанс уже відбувся. 
При вході в парадайз, Ісус пошле тебе назад у пекло. 
Ти запросив диявола у душу. Назад? Наврядчи навернешся   
В твоїй весні уже не буде первоцвіту, а яблуня згнила й померкла. 

Наш персональний терорист, що в голові живе і там же прописався 
Вбиває нас зсередини, так само, як слимак, зїдає яблуко. 
Запропонує випить, закурить, понюхати і знов накуритись. 
А ми його підтримаєм. Відкриємо залози і наркопримайчі. 

Хоча ми знаємо з тобою, що цей мужик, зявився тільки з нашого веління 
І знає кожен з нас, що ренесанс, і вся весна, і все це можна повернути 
Лише збагнути – терорист – це ж ми самі. Ми знайдемо і сили і хотіння 
А може, навіть ангели зжаліються над нами... і перед пеклом датуть в раю побути