Маразмы о кале

Відтає сніг. І саме у цей час,
коли по всіх сільських усюдах відіграє джаз,
коли з'їдять усі смачні консєрви,
і молоді тінейджєри, вже остаточно попсують батьківські нерви...
Тоді... вилазять - санітарі міста і села -
пожовклі і старі бабусі - герої соц. труда.
Вони виходять і збирають кал:
собак, корів, коней, котів і різних там коал

Збирають ці какашки герої соц. труда на добрива
аби покласти їх на грунт... а потім пішла злива...

Ось ці пожовклі і старі бабусі...
Вони бува зустрінуться на лузі,
а там розмови інколи бувають дуж жорсткі.
За першокласний кал, жінки, траплялося, лишали там кістки

Агов! Ти чуєш? Сука, Машка!
Поклади! ото ж моя какашка...
чого ти цупиш? Це моє гімно.
чи може ти не віриш. Ну то давай всьо вирішим як у кіно...
й поставимо усі крапки над "і",
бо як тут не крути - фікалії мої.

Я впевнений, ця праця, хоч і не легка,
можливо, навіть небезпечна, і потребує дози молока.
Але цей внесок дуже необхідний
а вчинки цих людей вважаю дуже гідні

Пройдуть роки! А непомеркне слава
про силу що країні вижить дала!
"Підняли економіку країни - фікалій збирачі!
А це були прості - пожовклі бабусі..."
- ось так проних розкаже "бі-бі-сі"